Історія та географічне положення сіл Долинянської сільської ради
Історія села Долиняни
Історія села Долиняни сягає сивої давнини. Завдяки Київській археологічній експедиції Національного музею історії України, яка проводила тут дослідження протягом 2002 року, вдалося встановити, що на території нашого села та його околиць люди проживали ще понад 6000 тис. років тому. Поблизу с. Долиняни відкрито цілий ряд археологічних пам’яток – два поселення трипільської культури V-IV тисячоліть до н.е. та три селища черняхівської культури III–IV століть н.е.
Одне з таких поселень розташовувалося в урочищі "Пасесія" на відстані 500 м. на південний захід від с. Долиняни над глибоким яром, яким протікає р. Жабля. Його площа складала близько 6 га (200м х 300м). На ньому київськими археологами було зібрано численні знаряддя праці з кременю та каменю, кераміку із заглибленим орнаментом та слідами розпису червоною та білою фарбами.Також тут було розкопано невелике трипільське житло – напівземлянку площею 16 м2. Житло мало овальну форму та було орієнтовано по лінії північ – південь. В його північній частині знайдено залишки вогнища, обкладеного камінням. Неподалік від вогнища було виявлено майже цілий керамічний кубок з двома вушками. Долівка була глинобитною, зі слідами опорних стовпів для утримування даху будівлі. На всій площі житла знайдено велику кількість уламків глиняного посуду, крем’яні відщепи та знаряддя праці, вироби з рогу, сланцю та пісковику, кістки тварин тощо. Майже напроти, на другому боці глибокого яру, в урочищі "Жолобки" знаходилося ще одне трипільське поселення площею близько 8 га. На ньому також знайдено цікавий археологічний матеріал з кременю та глини: знаряддя для розтирання зерна, шліфовані сокири, скребки для обробки шкіри, відбійник, ножові пластини, уламки посуду із заглибленим жолобчастим орнаментом та слідами розпису.
Знахідки з Долинянських трипільських поселень були ретельно досліджені вченими і датовані 4250 – 4150 рр. до н. е. Усі вони зберігаються у Національному музеї історії України в Києві.
На території Середнього Подністров’я зафіксовано декілька сотень поселень черняхівської культури III-V ст. н. е. Три з них розташовувалися на землях с. Долиняни. Одне з поселень знаходилося на північній околиці села Долиняни в урочищі "Попів Ланок" і займало пологий західний схил пагорбу, біля підніжжя якого протікає р. Жабля, ліва притока р. Жван (лівобережна притока Дністра). На півночі пагорб обмежений ґрунтовою дорогою, що проходить по греблі досить великого штучного ставка, яке мешканці села називають "Новим Ставом". З півдня пагорб обмежений заболоченою балкою, зі сходу - ґрунтовою дорогою, що на півночі виходить на асфальтове шосе Долиняни – Михайлівці. Поселення 2 площею 400 х 150 м знаходилося на правому березі р. Жабля в урочищі "Казанчик" навпроти поселення 1. Знахідки з поверхні тут представлені фрагментами характерного для черняхівських пам’яток кружального кухонного та столового посуду декількома фрагментами залізних ножів, залізним наконечником стріли та фрагментом точильного бруска.
Поселення 3 розташовувалося в 350 м на північ від поселення 2 на східному схилі пагорбу, що похило знижується до заплави правого берега р. Жабля. В цьому місці ріка впадає у штучне озеро – Новий Став. Пам’ятка має площу приблизно 300 х 100 м.
Перші писемні згадки про с. Долиняни знаходимо ще у документах середини XV століття (правда, село тоді має назву Долини, а Долинянами стає у XVI столітті). За даними Михайла Грушевського, в одній з жалувальних грамот 1452 року польський король Казимір Великий віддає у володіння шляхтичу Теодоріку Бучацькому цілий ряд сіл по річках Жван та Лядова. Серед них – Долини (тепер с. Долиняни), Міхалівці (тепер с. Михайлівці), Курилівці (тепер Муровані Курилівці), Височок (тепер с. Польове). Натомість, Бучацький зобов’язувався збудувати у Голчедаєві (тепер с. Вищеольчедаїв) кам’яний замок і захищати ці землі від татар. Долиняни також декілька разів були зруйновані татарами. Але село щоразу вперто відроджувалося, продовжуючи свою історію. Так, у документах останніх років XYI століття говориться про нове заселення Долинян (очевидно після їх руйнування татарами). Існування Долинян у XV – XVII ст. підтверджується археологічно. Київськими науковцями встановлено, що у ті часи Долиняни було зовсім маленьким сільцем з 10 - 15 дворищ, які розташовувалися на лівих схилах струмка лівої притоки р. Жабля на території сучасних садиб Сикильчука Деониса, Осадчука Григорія, Гордійчука Григорія, Григораша Степана, Богатюк Ліди, Білик Насті,обмеженого вулицями.
З 1793 р. село як і все Поділля переходить під владу Російської імперії.
У 18 ст. побудована церква, яка за переказами була дерев’яною, але у 19 ст. вона провалилась під землю (за переказами), на тому місці у наш час існує яр. У 1867 – 1877 рр. будується кам’яна церква, яка була відреставрована у 1998 р. В даний час діюча.
В 19 ст. у селі налічувалось близько 280 дворів, населення складало близько 850 чоловік. В селі було 2 крамниці. Село належало до Снітківської волості, яка утворилась після скасування кріпацтва.
20 ст. розпочалось у селі, як і в усій Російській імперії, виступами проти місцевих панів. На початку 1918 р. було утворено сільську раду. В 1927 році в село прибув перший трактор з двокорпусним плугом. В 1929 р. в селі організовано колгосп ім. Леніна. Під час голодомору 1933 р. в селі від голоду загинуло понад 100 людей, а в 1937-1939 рр. понад 30 чоловік були репресовані.
В 1941 р., з початком Великої Вітчизняної війни, чоловіче населення села пішло на фронт. В липні 1941 року село було окуповане, а 22 березня 1944 р. звільнене радянською армією. З фронтів війни не повернулось 122 жителі села, країна оцінила подвиг воїнів, нагородивши їх 98 орденами і медалями.
Післявоєнний час село як і вся країна відбудовувалось. Важкі роки післявоєнного часу село пережило без значних втрат. В 1958 р. село електрифіковано, побудовано електростанцію, яка спочатку давала електрику тільки на колгосп, а з 1959р. і всім домівкам жителів села. В 1959 р. було об’єднано колгоспи сіл Долиняни та Кривохижинці у колгосп ім. Леніна, а в 1985 році роз’єднано на колгосп ім. Чапаєва с. Кривохижинці та колгосп ім. Леніна с. Долиняни.
В 1962 році в селі побудовано будинок культури.
Перша школа в селі була збудована десь в другій половині 19 ст. Це була церковно-приходська школа в якій працювала одна вчителька, що викладала усі предмети, та церковний служитель, що викладав «Закон божий». В післявоєнний період і до 1971 року школа працювала в старому приміщенні в дві зміни. Частина дітей навчалась в с. Кривохижинці де були паралельні класи. Перший післявоєнний випуск відбувся в 1952 році. Школу закінчили 39 учнів. В 1971 році відкривається нове двоповерхове приміщення школи на 250 учнів, в якому є просторий спортзал, актовий зал, їдальня, діє гуртожиток для учнів з с. Кривохижинці.
В селі проживають Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора комбайнер Кіка А.Й. (двічі)., шофер Яськов П.П., тракторист Городинський Ф.М., доярка Цимбалюк С.І. , слюсар Беккер Л.М.
Медичне обслуговування населення здійснює фельдшерсько-акушерський пункт, центральна районна лікарня, та центр загальної практики сімейної медицини.
Свої духовні потреби мешканці села мають змогу задовольнити у місцевому храмі преподобної Параскеви.
На території села розвивається малий бізнес. 6 мешканців Долинян займаються підприємницькою діяльністю. До послуг мешканців сіла приватний магазин змішаного типу.
На території сільської ради працюють агроформування ФГ «Стріла», ПОП «Весна»,ТОВ «Мрія», «Агрофірма «Рубанський».
Географічне розташування
Cело Долиняни розташоване в одній з найцікавіших географічних та історичних зон України - Середньому Подністров’ї. Цей регіон входить до зони Лісостепу - найбільшої і однієї з найважливіших для проживання давніх землеробських племен Південно-Східної Європи. Лісостепова смуга у цьому регіоні пов'язана з такими великими водними об’єктами як Дунай, Дніпро, Пів денний Буг, Дністер.
Село розташоване в південно-західній частині Вінницької області у Мурованокуриловецькому районі та знаходиться на відстані 30 кілометрів від районного центру.
Точна дата заснування села невідома, але приблизно говорять що село засноване 1560 році. Село входить до складу Долинянської сільської ради, яка налічує два населених пункти – Долиняни та Кривохижинці. Адміністративним центром сільської ради є село Долиняни. Площа населених пунктів с. Долиняни – 223,6 га, с. Кривохижинці – 207,6 га. Села не входять в приміську зону великих міст та не включені в зону радіоактивного забруднення.
Територія Долинянської сільської ради межує з Михайловецькою, Снітківською, Курашовецькою, Бахтинською Мурованокуриловецького району та Супівською Барського району сільськими радами і складає 3655,9 га.
Природно-географічна характеристика
Населені пукти Долинянської сільської ради характеризуються вираженим вузько хвилястим типом рельєфу, де практично поширені тільки такі елементи рельєфу, як схили та долина р. Жван і балочна мережа. Елемент плато зустрічається лише в східній частині села Долиняни. В селі найбільшого поширення набули схили незначної крутизни (до 4-5%), протяжність їх нерідко сягає 500-600 м.
Багата Долинянська земля мальовичою і неповторною природою. Унікальні природні місця, які мають наукове, освітянське, історичне, природно-охоронне та культурні значення.
Ґрунтовий покрив території чітко підпорядкований певним географічним закономірностям і відзначається великою різноманітністю за генезисом, механічним складом, водно-фізичними особливостями та родючістю. На території сільської ради виділено такі типи ґрунтів: чорноземи, сірі лісові.
Наш край має багатий і різноманітний рослинний світ. Серед них зустрічаються велика різноманітність лікарських рослин. Це зумовлено достатньою кількістю сонячного тепла і світла, вологими , родючими ґрунтами. В лісах поблизу Долинян поширеними породами дерев є: дуб, граб, ясен, клен, липа. З кущів можна зустріти - ліщину, шипшину, калину, глід, бузину.
Різноманітність тваринного світу нашого краю зумовлена особливостями рослинності. У лісах можна зустріти таких тварин як козуля, дика свиня, заєць, борсук, лисиця, та інших.
Долинянська земля багата великою різноманітністю рослинного і тваринного світу, розміщена у вигідному географічному положенні, але велику роль відіграє у збережені багатства природи – людський фактор, тому Долинянські люди завжди пам’ятають про це та дбають про рідну землю.
