24 травня, останій звоник для школи.
Як не жаль, але факт залишається фактом. Востаннє у стінах Долинянської ЗОШ I-II ступенів продзвенів останній Дзвоник. Більше він не покличе дітвору за парти, і не сповістить, що закінчився навчальний рік. Ці стіни виховали і випустили у світ великих геніїв науковців, бізнесменів і просто хороших людей. Через пару тижнів двері школи зачиняться на великий, залізний замок. Більше не пролунає веселий дитячий сміх, та музика гомінких концертів.
Зі сльозами на очах проходило свято. Кожний із присутніх не стримував своїх емоцій. Грандіозне дійство організували вчителі, ще ніколи зала не була так пишно оформлена. Важко було говорити і висловлювати свої думки всім, хто цього бажав. Останній раз у великий світ випускає школа випускників 2013 року! Не можливо передати тих переживань та жалю. Велика шкільна родина розпадається.
Травневе свято принесло і для батьків тривогу, адже їхні діти мають ходити до іншої школи. У теплі весняні дні та у холодні, суворі зими вони виглядатимуть своє чадо.
Так із-за малої кількості дітей у школі (26 учнів) у 2013 році Долинянську загально-освітню школу I-II ступенів вирішено закрито. Те, що в окрузі це найсучасніша і найкрасивіша школа (в ній одночасно може навчатись 250 школярів) керівництво області та й району зовсім не тривожить, краще нехай вчаться у Сніткові (3 км.), у аварійному панському будинку XIX століття, або у Михайлівцях (8 км.), де школа розташовується у кількох приміщеннях, а кращий варіант за 15 кілометрів у Конищиві, там уже сучасна і велика школа, було вирішено завчасно.
Зрозуміло без згоди громади школу закрити не можуть, але постає проблема - громада проти, тоді фінансування за рахунок сільської ради, а бюджет сільської ради цього не "потягне", ось і погодилися збори громади та і сесія сільської ради на закриття школи.
Розміщене нижче фото, це останній спомин про нашу Долинянську восьмирічну школу, про тих хто навчав та вчився у ній у 2012-2013 роках.
Чи буде майбутнє у цієї школи, чи на її місці через пару років будуть руїни, ми зараз сказати не можемо. У народі говорять: закрили школу – села не має. Але хотілося би вірити, що наша ДЕРЖАВА, високопоставлене керівництво не дасть «вмерти» нашому селу, і у Долинянах будуть жити довго, довго люди, і не згасне сміх дітвори.
